ГЕРОЇВ СТЕЖИНА - ВІД БАТЬКА ДО СИНА

 

Героїв стежина – від батька до сина

День захисників і захисниць України — державне свято України, що відзначається 14 жовтня (водночас зі святами Покрови Пресвятої Богородиці та Днем Українського козацтва). Започатковано 14 жовтня 2014 року президентським указом із назвою «День захисника України». 14 липня 2021 року Верховна Рада перейменувала свято на «День захисників і захисниць України».

День асоціюється з заступництвом та захистом від ворога. Церква Покрови Пресвятої Богородиці була головною на Запорізькій Січі, а 14 жовтня – одним з найважливіших днів для козаків – тоді вони проводили свої ради, на яких обирали нового гетьмана або кошового отамана.  Вояки УПА святкували Покрову, як День Зброї – тоді свято стало не тільки народно-релігійним, а й національним. У 20 столітті козацькі традиції наслідували борці за незалежність України – Армія Української Народної Республіки та Українська Повстанська Армія.

Національні герої змагалися за справу свого народу продовж усіх епох нашої історії. І насамперед вели боротьбу проти самого небезпечного ворога – московського ярма.

Сучасні воїни-захисники – лицарі величезного духу і волі. Над кожним, хто пішов сьогодні на захист Батьківщини, нависала імовірність залишитися калікою чи бути вбитим. Та незважаючи на це у стрій стають навіть цілі родини: батьки з синами, доньками, рідними в одному строю захищають Україну. Заради пам’яті загиблих синів стають в стрій батьки.

Дмитро, батько морпіха зі Слов`янська Романа Напрягло заради пам’яті сина залишається в строю. Роман загинув 26 лютого 2017 року біля селища Пікузи поблизу Маріуполя.

 

З кожним роком збільшується число захисниць. Нині у ЗСУ 57 тисяч військовослужбовець, з них 3,5 тисячі – старші офіцери.

Відтепер ми бачимо героїв щодня. Звичайних людей з надзвичайною силою духу. Це і волонтери які незважаючи на ризик допомагають армії і мешканцям у гарячих точках, журналісти, які попри все намагаються донести світу про реальні події в Україні, маленькі діточки, які своєю працею та талантами назбирують гроші для допомоги військовим, старші люди, які в’яжуть теплі речі для воїнів … На думку спадають слова з пісні Назарія Яремчука: « Родина, родина – це вся Україна з глибоким корінням, високим гіллям».

Наші воїни-захисники хоробро захищають Україну від зазіхань сусіда-терориста, а також діляться своїми почуттями, роздумами, мріями у військових щоденниках та книжках.

«Сліди на дорозі» Валерій Ананьєв

Ця книга про війну з ворогом – нещадним і підступним. А також це книга про любов. Про любов до людей, до країни за яку ти ведеш свою війну. Про любов до життя, яким би важким і нестерпним воно іноді не здавалося… А ще ця книга про честь, яка є однією з найвищих цінностей людини. Сюжет побудований на власному баченні світу на різних етапах життя. Історія супроводжується фото та відео матеріалами, знятими безпосередньо під час бойових подій. Контент схований під QR-кодами.

Чому автор вирішив піти у пекло, щоб бути готовим віддати життя за інших, за народ, і Україну читайте у книзі.

«Танець смерті. Щоденник добровольця батальйону «Донбас» Ігор Михайлишин

Музикант-аматор, грав на Майдані у грудні 2013 року. У серпні 2014 року опинився у гущі Іловайського котла, провів 119 днів у полоні.

«Танець смерті» - музичний твір Ф.Листа, який для Ігоря символізує війну, боротьбу добра і зла, якої немає кінця. Артемівськ, Попасна, Лисичанськ, Перовомайськ, Мар’їнка, Іловайськ, Червоносільське  у вихорі танцю смерті випали на долю піаніста та інших українських воїнів.

«Саур – Могила. Военные дневники» Максим Музыка, Андрей Пальваль, Петр Потехин.

 Ця книга про людей і серпневі події 2014 року.

«Я бачив спалах від вибухів…Це тривало всю ніч до ранку…Я бачив палаючу Савур-Могилу… До того моменту я не знав, як голосно цокає годинник і лунко стукає серце» Петро Потєхін

«Жадання фронту» Позивний Вирій

Це історія добровольця. Йому довелося бути сотником самооборони на Майдані, солдатом і військовим журналістом. «Питання чи їхати на війну навіть не розглядалось. Над кожним із нас нависала імовірність бути вбитим, та ми сподівались на себе і на власну вдачу».

Книжки про війну українських сучасних письменників.

«Інтернат» Сергій Жадан

Війна завжди приходить несподівано. Просто посеред дня розумієш, що чуєш звук пострілів та бачиш вогонь у вікні, і звичний хід днів безповоротно порушується.

Ця жахлива, невідомо кому потрібна війна. Це людське горе і страждання. Це постійний страх. Це зруйновані долі та життя. Це нездійсненні мрії та сподівання.

«Доця»Тамара Горіха Зерня

Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії — і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Події роману розгортаються навесні-влітку чотирнадцятого року в Донецьку. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає.

«Лінія термінатора» Тетяна Стрижевська

Що може відчувати підліток, коли його життя змінюється в одну мить і він втрачає друзів, кохану дівчину, з якою навіть не встиг попрощатися, розкішне життя у рідному місті? Позаду — усе, що для нього важливе, попереду — невідомість. Доводиться вчитися жити спочатку і знаходити нових друзів, а ще — дорослішати, глибоко переживати, змінювати світогляд. І, попри всі втрати, вчитися любити життя навіть тоді, коли не хочеш, коли земля йде з-під ніг і ти залишаєшся сам на сам зі світом.

«Позивний “Бандерас”»  Сергій Дзюба, Артемій Кірсанов

Це справжній військовий бойовик, чи не найперший в Україні, заснований на реальних подіях.

"Позахмар'я" Олена Татьянченко

"Вірші про війну, яка для мене розпочалася навесні 2014 року. Тепер вона всюди, вся Україна б'ється за свою свободу, свою Перемогу. Я писала ці вірші для того, щоб стати голосом тих, хто не може розповісти свою історію. Вже ніколи не зможе. Голосом зруйнованих міст, випаленої землі, загиблих людей. Щоб весь світ знав , бачив, чув, пам'ятав про Україну охоплену війною. Країну, яка не здається, Край героїчних людей"

 

Книги можна знайти у бібліотеці-філії №5 м.Слов’янська

Героям країни, Воїнам світла – Захисникам України,

що мужньо боронять нас від супостата,

ні танком ні градом вас не залякати....

Всім тим, що життя не шкодують віддати –

низький вам уклін, і велика подяка!